ДО ІСТОРІЇ ЕСПАРАНТО-З’ЇЗДІВ У РОЗВИТКУ ЕСПЕРАНТО-РУХУ (ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)

Авторы

  • Ю. А. Клименко Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Ключевые слова:

есперанто, есперанто-рух, з’їзди есперантистів. Другий Всеросійський з’їзд есперантистів у Києві

Аннотация

У статті розкрито історію еспаранто-з’їздів у розвитку есперанто-руху на початку ХХ століття. 

Есперанто – міжнародна мова, соціально-культурний феномен, універсальний засіб міжкультурного діалогу і людського взаєморозуміння в загальносвітовому масштабі. Її творцем є Людвік Лазар Заменгоф (1859 –1917) – польський лікар-окуліст, лінгвіст і поліглот, автор праць в галузі інтерлінгвістики, активний громадський діяч. 

Цікавою сторінкою в історії вітчизняного есперанто-руху є форуми есперантистів, серед яких – Другий Всеросійський з’їзд есперантистів, який проходив в Києві 4-6 серпня 1913 р. 

Мета статті – розкрити історію організації і проведення Другого Всеросійського з’їзду есперантистів (Київ, 4-6 серпня 1913 г.) в контексті розвитку вітчизняного есперанто-руху. 

Другий Всеросійський з’їзд есперантистів (Київ, 4-6 серпня 1913 р.) відіграв важливу роль у розвитку вітчизняного есперанто-руху. Своєю багаторічною історією есперанто (і як мова, і як рух його прихильників) підтвердило право претендувати на роль універсального засобу міжкультурного діалогу і людського взаєморозуміння в загальносвітовому масштабі на основі толерантності – як єдності в різноманітті, повазі, сприйняття і розуміння різноманіття культур нашого світу, форм самовираження і самоствердження людської особистості. 

Биография автора

Ю. А. Клименко , Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

кандидат педагогічних наук

Загрузки

Опубликован

2021-04-05